Відкриваючи друге дихання

«Нульовий день»

Запав у серце образ із церковної проповіді, побудованої на двох перших текстах із Біблії: «На початку Бог створив Небо та землю. А земля була пуста та порожня, і темрява була над безоднею, і Дух Божий ширяв над поверхнею води» (1М.1:1-2). Ось він — «нульовий день», коли земля (або ж душа) порожня й пуста, коли довкола темрява тривоги про майбутнє, а попереду — безодня невідомості. День, коли ще нічого немає, коли треба все починати заново.

На тому богослужінні в очах багатьох людей були сльози — адже описаний стан сьогодні близький майже усім українцям. Після проповіді вони свідчили про свої «нульові дні» — про сина, який «на нулі», про загиблого племінника, про тривогу, із якою доводиться боротися, про початок життя на новому місці… Коли переживаєш такі миті, здається, що це тільки тобі важко. Але насправді люди довкола теж переживають «нульові дні».

Проповідник, підсумовуючи промову про темряву, говорив про світло, яке з’явилося першого дня. Але навіть не це він назвав головною підставою для надії в тяжкі дні. Надія міститься в словах «Дух Божий ширяв над поверхнею води». Якою б не були порожнеча й темрява навколо тебе, головне — що в цій темряві й порожнечі є Дух Божий. І Він творить щось нове.

«Мертва точка»

Тривалий стрес, виснаження, невизначеність і невпевненість у завтрашньому дні часто приводять людей до стану так званої «мертвої точки». Він характеризується зниженням працездатності при збільшенні енерговитрат для виконання певної дії. Зазвичай цим поняттям послуговуються спортсмени. Та це може стосуватися і морального чи духовного стану. Якщо людина зусиллям волі примушує себе працювати, то, як правило, неприємні відчуття зменшуються або зовсім зникають, сили повертаються. Цей стан отримав назву «друге дихання».

Очевидно, у цьому контексті маються на увазі біологічні механізми адаптації або ж прихований ресурс організму, який не використовується за звичайних умов. Але може бути й ситуація, коли сили справді повністю вичерпані, і тут вже ніяка сила волі не допоможе — потрібний елементарний відпочинок, відновлення, переосмислення.

У цьому контексті відомий вислів: «Усе, що нас не вбиває, робить нас сильнішими» правильніше було б перефразувати так: «Усе, що нас не вбиває, робить нас травмованими». Тому, перебуваючи в стані умовної «мертвої точки», варто розібратися: чи варто далі прикладати зусилля, чи, за можливості, узяти паузу, щоб не заподіяти собі непоправної шкоди.

«Друге дихання»

З погляду фізіології друге дихання — ефект, який проявляється у вигляді значного збільшення працездатності після сильної втоми від інтенсивного навантаження. Наприклад, спортсмени, які долають марафон, розповідають, що «друге дихання» зазвичай відкривається на другій половині дистанції. Механізм цього явища не до кінця вивчений, але загалом його пояснюють тим, що організм, доведений до «мертвої точки», вмикає резервні механізми, які підвищують його витривалість. Зокрема це стосується хімічних реакцій окиснення глюкози, яка дає енергію м’язам, відновлення кислотно-лужного балансу та теплорегуляційних процесів.

Щоб подолати «мертву точку» та не зійти з дистанції, спортсмен мусить докласти значних вольових зусиль. Під час другого дихання організм переходить на новий, нав’язаний ритм роботи дихального центру та інших систем, що характеризується відносним спадом напруги, нормалізацією дихання, ефективністю рухів. До речі, феномен «мертвої точки» та «другого дихання» характерний переважно для нетренованих людей і сигналізує про погану підготовку м’язів. У професійних атлетів ці явища практично не проявляються.

З точки зору психології поява нових сил, коли організм вже зовсім знеможений, може пояснюватися станом афекту, зміною світогляду або ж інсайтом. Стан афекту — своєрідний захисний механізм, під час якого в людини можуть проявлятися приховані здібності. Вона може не спати декілька ночей, йти багато кілометрів, піднімати великі вантажі, довго не дихати. У цьому стані організм виробляє дуже багато адреналіну, що створює ефект «другого дихання» навіть під час повного виснаження.

Період зміни цінностей чи світогляду дає людині нову мотивацію, яка також може розглядатися як причина «другого дихання». Коли в людини зникають мотиви щось робити, вона відчуває безсилля, опускаються руки. Але коли приходить нове усвідомлення мети — це дає імпульс подолати апатію та працювати з новим запалом.

Стан інсайту (осяяння, раптової здогадки, прозріння) — це теж своєрідне «друге дихання». Іноді людина готова здатися після численних безуспішних спроб знайти вихід із ситуації. Аж раптом їй приходить ідея, яка дає надію. І тоді працює з новими силами, хоча до цього людині здавалося, що вона слабка й неспроможна виконати це завдання.

«Міць Господня»

Один із яскравих біблійних прикладів «другого дихання» — історія пророка Іллі. Цей Божий служитель жив під час правління нечестивих Ахава та Єзавелі, які ввели народ в ідолопоклонство Ваалу. Перебуваючи під постійним тиском, Ілля закликав людей навернутися до Живого Бога.

Одним із ключових моментів цього запеклого протистояння було його пророцтво про засуху як покарання за відступництво. Звісно, це розгнівало царя й поставило життя пророка під загрозу. Усі три з половиною роки, поки в Ізраїлі не було дощу, Ілля прожив у пустелі в повній самотності, тільки ворони носили йому хліб і м’ясо.

Кульмінацією цієї історії стало змагання Божого пророка з пророками Ваала на горі Кармел. Ілля здобув велику перемогу, вогонь від Бога зійшов на жертву, народ визнав своїм Богом Єгову, жерці Ваала були знищені, за молитвою Іллі пішов довгожданий дощ… Здавалося, нарешті кінець усім його поневірянням!

Але ні — цариця Єзавель продовжила переслідування пророка. І ось тут він не витримав. Після стількох років вірного служіння Богу в смиренні та терпінні, після стількох місяців самотності, небезпеки, болю за людей — знову те саме! Він занепав духом і готовий був здатися. Він просив у Господа смерті. Схоже, «нульовий день», «мертва точка» настала й у житті Іллі.

І тоді — після бурі, землетрусу й вогню — Ілля відчув тихий вітерець, у якому був Господь. Бог запитав його: «Чого ти тут, Ілле?» Правда ж, трохи схоже на методику заземлення при панічних атаках? Бог нагадав пророку про мету й сенс його життя, Він став джерелом його «другого дихання». Ілля ще довго прослужив, помазав на царя Єгу, підготував Єлисея. Тому що на горі Хорив Бог нагадав пророкові його ім’я — Ілля, що значить «Міць Господня».

«Гра в довгу»

Війна триває вже півтора року. І весь цей час багато людей змушені жити на межі своєї витривалості, на межі внутрішніх ресурсів, а дехто й, у прямому розумінні, на межі життя й смерті. Тому цілком природно, що всі ми відчуваємо різного рівня втому. Іноді нам здається, що це занадто, що ми ось-ось зламаємося. Але починається новий день — і ми далі боремося, не знаючи, скільки це все ще продовжиться.

Ми вирішили порушити в цьому номері тему «другого дихання», тому що, як і всі, відчуваємо цю втому. І хочемо сказати: ви не одні у ваших «мертвих точках». Ми теж разом із вами в цій темряві. Але найголовніше — що «над водами ширяє Господь»! Усі ми знаємо, що саме Божий Дух — джерело «другого дихання» для нашого духа. Хоча не завжди нам вдається довіритися Йому, почути тихий вітерець серед бурі, вогню й землетрусу. Але тільки в Ньому — джерело нескінченної сили та натхнення.

Віктор Франкл, психіатр, який пройшов через концтабір, писав: «Першими ламались ті, хто вірив, що скоро все закінчиться. Після них — ті, хто не вірив, що це колись закінчиться. Вижили ті, хто фокусувався на своїх діях, без очікувань того, що може чи не може статися». І, схоже, це хороша порада для всіх нас сьогодні — жити без очікувань, але з надією, відкриваючи друге дихання в тиші Божої присутності, незважаючи на сирени та вибухи, зосередившись на тому, що ми можемо зробити для ближніх і для перемоги.

Дмитро Довбуш, Ольга Міцевська, Олена Тамтура

Благовісник, 2023,3